Депресія

Депресія зазвичай розуміється як стан психологічної депресії. Існує тест, який може пройти кожен, хто підозрює, що страждає на депресію. Однак вам завжди слід звернутися до лікаря, щоб дізнатися напевно. У психіатрії також використовуються терміни депресивний епізод і рекурентний депресивний розлад. За класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) виділяють п'ять форм депресії:

• Початковий депресивний епізод: деякі з типових симптомів депресії виникають вперше і тривають щонайменше два тижні.
• Повторна депресія (депресивний рецидив): депресивні епізоди виникають неодноразово.
• Дистимія: симптоми депресії менші та більш м’які. Однак вони з’являються постійно протягом більше двох років.
• Розлад адаптації: симптоми депресії виникають у результаті значних змін у житті. Симптоми менш численні і не тривають так довго, як при рекурентній депресії або дистимії.
• Біполярний розлад: біполярний розлад — це афективний розлад, при якому настрій, мотивація та рівні активності сильно коливаються. Зустрічаються як депресивні настрої, так і періоди ейфорії. Люди відчувають депресію на мить, але незабаром після цього це може змінитися надзвичайно завищеною впевненістю в собі, схильністю до ризику та зниженням потреби у сні.

За визначенням, депресія характеризується тривалим станом психологічного пригнічення. Окрім почуття смутку, симптоми включають тривогу, порушення сну, втому, внутрішній неспокій, втрату апетиту, погіршення концентрації та пам’яті, зниження самооцінки, схильність до роздумів, почуття провини або фізичні скарги (наприклад, біль у животі). 

Багато постраждалих також відчувають почуття безнадійності або втрати мети, що у важких випадках також може проявлятися в суїцидальних тенденціях. Люди з важкою депресією можуть відчувати, що їх життя більше не варте того, щоб жити, і що смерть є єдиним виходом.

Під час депресії відбуваються зміни в нейромедіаторних системах мозку. Також бувають і гормональні зміни.

Схильність людини до депресії залежить від її генетичної схильності. Хоча депресія не є прямою спадковістю, певні генетичні особливості підвищують ризик розвитку депресії. Окрім генетики, односторонні негативні моделі мислення також можуть сприяти депресії людини. Під час депресії песимістичне мислення про свої здібності, свій світ і перспективи на майбутнє стають більш вираженими.
Поширеними причинами депресії є травматичний досвід або фундаментальна зміна життєвої ситуації. Це може бути втрата партнера (розлука, смерть) або інша трагічна подія, наприклад розвиток серйозної хвороби. Хронічний стрес також може стати причиною депресії. Прикладами цього можуть бути конфлікти в родині, серед друзів або на роботі. Постійне професійне перевантаження або недовантаження також може призвести до депресії. Незважаючи на чіткі симптоми, причина депресії не завжди ясна.
Депресія похилого віку часто виникає через те, що з віком люди все частіше хворіють і погіршується загальний стан здоров’я. Як наслідок, постраждалі більше не можуть структурувати своє повсякденне життя без обмежень, у деяких випадках повністю втрачаючи почуття незалежності. Це може призвести до почуття пригніченості - навіть до депресії.

Депресія діагностується на консультації лікаря. Спочатку пацієнт розповідає лікареві про своє самопочуття та про можливі скарги. Ставлячи конкретні запитання, лікар намагається з’ясувати, чи є депресія чи ні. Також можна використовувати психологічні тести. Крім того, щоб виключити основну фізіологічну причину, іноді використовують процедури візуалізації або аналізи крові. Що стосується людей похилого віку, які можуть страждати від фізіологічних захворювань, а також поганого настрою, важливо розглядати ці дві сфери окремо. Це може запобігти тому, щоб фізичні вади були пріоритетними, а можлива депресія похилого віку залишилася нерозпізнаною. Лікування депресії таке ж складне, як і сам розлад. Метою всіх заходів є покращення настрою пацієнта та, сподіваємося, встановлення стійкого покращення якості життя. У більшості випадків цього вдається досягти за допомогою амбулаторної терапії. Якщо депресія є більш серйозною або якщо амбулаторне лікування не принесло бажаного результату, можна розглянути госпіталізацію до психіатричної лікарні для стаціонарного лікування. Це також стосується випадків, коли депресивна людина становить небезпеку для себе чи інших (включаючи суїцидальні нахили). Депресія спочатку лікується психотерапією. У цьому процесі психолог пристосовує всі заходи саме до потреб пацієнта. У так званій когнітивно-поведінковій терапії постраждала людина проводить бесіди з терапевтом. Окреслюються та переслідуються різні цілі, такі як відновлення контакту з іншими людьми, переживання позитивних подій, зміна погляду пацієнта на життя, як засіб зменшення негативних думок та сприяння оптимізму. Крім того, пацієнтам демонструють стратегії подолання складних ситуацій. Спорт і вправи на розслаблення також допомагають боротися з депресією. У разі важкої депресії може знадобитися медикаментозне лікування. Спеціальні препарати, так звані антидепресанти, допомагають підтримувати метаболізм мозку в збалансованому стані. У деяких випадках застосовуються й інші заходи, наприклад терапія депривації сну.

Якщо внаслідок депресії якість життя постраждалої особи постійно та значно погіршується, можна обговорити з відповідним фондом соціального страхування, чи має постраждала особа право на соціальну допомогу. Однак таке застосування в будь-якому випадку необхідно спочатку обговорити з лікарем.

Усі статті