Епілепсія: діагностика, симптоми, лікування та інвалідність

Епілепсія - це хронічне неінфекційне захворювання головного мозку, яке може вражати людей будь-якого віку і вважається одним з найбільш поширених неврологічних захворювань у світі - нею страждає приблизно 50 мільйонів людей. При цьому епілепсія буває як у чоловіків, так і у жінок усіх рас, етнічних груп і вікових категорій.
Під час цього порушення центральної нервової системи (неврологічного) активність мозку стає хаотичною через надмірну активність нейронів головного мозку.

Перед нападом епілепсії людина відчуває безпричинну тривогу, непокій або збудження. Вона може стати замкненою або, навпаки, агресивною. Потім з'являється аура - спалахи світла, незрозумілі звуки, запахи, смак у роті. Це свідчить про виникнення у головному мозку очага патологічного збудження. При цьому нервовим центрам і м'язам тіла надсилаються хаотичні сигнали, що викликає повторювані напади - тіло стискає судорогами, людина може втратити свідомість, виникають прогалини в пам'яті.

Епілепсія не заразна. Хоча до розвитку епілепсії можуть призводити патогенетичні механізми багатьох фонових захворювань, приблизно 50% випадків її етіологія залишається невідомою. Причини епілепсії поділяються на такі категорії: структурні, генетичні, інфекційні, метаболічні, імунні та невідомі етіологічні фактори. До них відносяться:

• ушкодження мозку в передпологовий чи перинатальний період (гіпоксія чи родова травма, низька маса тіла при народженні);

• вроджені відхилення від норми або генетичні аномалії та зумовлені ними вади розвитку головного мозку;

• тяжка травма голови;

• інсульт, в результаті якого в мозок не надходить достатньо кисню;

• інфекція головного мозку, наприклад, менінгіт, енцефаліт, нейроцистицеркоз;

• деякі генетичні синдроми; і

• пухлина мозку.

Епілепсія може бути вродженою та набутою.

До набутих форм епілепсії відносять посттравматичну епілепсію, яка виникає після травм головного мозку, а також алкогольну епілепсію, що базується на зловживанні алкоголем. Останнє може викликати пошкодження кори мозку та деструкцію його структур.

Основним симптомом епілепсії є епілептичні напади. Вони можуть виявлятися у різних формах, від моментальних втрат свідомості до м'язових судом. Перед початком судомного нападу за кілька годин людина може відчувати підвищення потовиділення та нервовість.

Під час нападу людина втрачає свідомість, падає на підлогу і починає битися в конвульсіях. Відбувається сильний спазм м'язів, і невідомий може прикусити язик або щоки. Напади можуть мати форму як незначних провалів у пам'яті або м'язових спазмів, так і важких, тривалих конвульсій. Напади також можуть відрізнятися за частотою, від менше одного разу на рік до кількох разів на день.

Інші можливі симптоми епілепсії у дорослих можуть включати:

• Безпричинне погіршення настрою та ефективності роботи.

• Неспокійність, пригніченість або тривога, головний біль.

• Розлад сну та апетиту.

• Відчуття нереальності власного тіла та навколишнього світу.

• Збентеженість в часі, відчуття дежавю.

• Агресивність або відчуженість, депресія.

Діагностика епілепсії включає в себе комплексний підхід. Лікар враховує клінічні симптоми, анамнез пацієнта та результати різних обстежень. Електроенцефалографія (ЕЕГ) є ключовим методом для реєстрації електричної активності мозку, що допомагає виявляти аномалії, характерні для епілепсії.

Для уточнення діагнозу призначають КТ або МРТ головного мозку. Вони дозволяють виявити новоутворення, наслідки інсульту і травми, аневризми та інші патології, які можуть бути причиною епілепсії. Також під час обстеження можуть використовуватися реоенцефалографія та ангіографія судин головного мозку.

Діагноз "епілепсія" може бути встановлений лише у випадку, якщо у людини відзначалося два чи більше епілептичних нападів, що виникли без чітких провокуючих факторів, присутні специфічні характерологічні особливості та електроенцефалографічні ознаки епілепсії.

ВАЖЛИВО! Один-єдиний напад ще не говорить про епілепсію (до 10% людей у світі мали протягом свого життя один напад). Визначення епілепсії можна застосувати у разі двох або більше не спровокованих нападів.

Лікування епілепсії може включати медикаментозну терапію, хірургічні втручання та дієтичні заходи. Лікарі спрямовані на досягнення повного контролю над епілептичними нападами, зменшення симптомів та підтримання якості життя пацієнта. За оцінками, до 70% людей з епілепсією можуть жити без припадків захворювання при належному забезпеченні діагностики та лікування.

Діагностикою та лікуванням епілепсії займаються спеціальні лікарі - епілептологи. Вони проводять реабілітаційні курси, спрямовані на зниження рецидивів епілептичних нападів.

Пацієнтам із поганою відповіддю на медикаментозну терапію може допомогти хірургічне лікування.

Часто ставлять питання про те, яке лікування епілепсії можна вважати успішним. Епілепсію вважають невиліковним захворюванням. Утім завдяки досягненням сучасної фармакотерапії в 70-75% випадків можливий повний контроль припадків. Таким чином, більшість випадків епілепсії є лікованими та контрольованими захворюваннями.

Головна мета лікування епілепсії – це порятунок людини від нападів захворювання шляхом досягнення ремісії (тобто відсутність нападів протягом 12 місяців і більше), а також збереження якості життя пацієнта. Досягнення ремісії можливе лише при регулярному прийомі підібраної протисудомної терапії та дотриманні важливих рекомендацій щодо способу життя.

Отримання інвалідності внаслідок епілепсії може залежати від важкості стану та його впливу на здатність пацієнта до виконання повсякденних завдань. У багатьох країнах епілепсія може бути визнана як підстава для присвоєння інвалідності, і це залежить від конкретних критеріїв та законодавчих норм.

Хворі на епілепсію направляються на МСЕК для визначення інвалідності у випадках, якщо мають місце:

- часті та тяжкі напади, які порушують якість життя людини

- протипоказані умови виконуваної праці (у разі неможливості переведення на іншу роботу) - на період раціонального працевлаштування;

- суттєві ускладнення від епілепсії, а також від постійного прийому протиепілептичних засобів

ВАЖЛИВО! Випадки нападів мають бути документально підтверджені.

3-ю групу інвалідності встановлюють у випадках, якщо:

- генералізовані напади (з порушенням свідомості) спостерігаються два-три випадки на місяць;

- Припадки без втрати свідомості (парціальні) спостерігаються не рідше три-чотири випадки на день;

- напади психомоторного характеру спостерігаються раз на півтора-три місяці;

- епістатус у пацієнта спостерігається один раз на чотири-шість місяців;

- психічні ускладнення хвороби помірного ступеня, мінімальні зміни особи;

2-ю групу інвалідності встановлюють у випадках, якщо:

- частота генералізованих нападів становить 4 і більше разів на місяць;

- парціальні напади спостерігаються понад п'ять разів на добу;

- психомоторні напади зустрічаються більше одного разу на місяць;

- епістатус спостерігається більше разу на два-три місяці;

- психічні функції порушені у вираженій мірі, що призводить до неможливості повноцінно контролювати свої поведінкові реакції, до повноцінної роботи, навчання, самообслуговування.

Епілепсія — це стан, який вимагає індивідуального підходу до лікування та підтримки. Важливо, щоб пацієнти отримували не лише ефективне лікування, але й підтримку у справах щоденного життя, спрямовану на поліпшення їхнього благополуччя та включення в суспільство.