В Україні більше 100 тисяч дітей з аутизмом, хоча згідно з офіційних даних, їх лише 3 тисячі. Але що ми насправді знаємо про аутизм, його причини та симптоми?
Термін «аутизм» походить від грецького і означає «бути дуже орієнтованим на себе». Погляд на історію захворювання показує, що швейцарський психіатр Ойген Бойлер ввів цей термін у 1911 році. Він розумів це як відхід у власний психологічний світ – симптом, який він спостерігав у людей із шизофренією.
Аутичні розлади відзначаються поширеними порушеннями розвитку, які починаються вже в дитинстві та зосереджені на проблемах стосунків і спілкування. Діагностувати аутизм досить складно, тому що причини захворювання на сьогоднішній день до кінця не вивчені.
Дитячий аутизм і синдром Аспергера
Дитячий психіатр Лео Каннер зі США та педіатр Ганс Аспергер з Австрії описали в 1943 і 1944 роках, відповідно, незалежно один від одного, дві різні клінічні картини, які вони обоє назвали аутизмом.
Таким чином, у поточних діагностичних критеріях розрізняють дитячий аутизм (синдром Каннера) та синдром Аспергера, який часто стає помітним лише після третього року життя. Сьогодні існує багато посилань на «спектр аутизму» (розлад спектру аутизму; РАС), який розпізнає варіації ступенів і шаблонів симптомів аутизму.
Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає аутизм у МКБ-10, офіційному посібнику з класифікації станів, як поширений розлад розвитку. Для діагностики мають бути помітні проблеми в трьох сферах:
- Розвиток мови, вербальної та невербальної комунікації
- Соціальна взаємодія
- Певні інтереси та діяльність, засновані на ненормальній сенсорній обробці інформації.
Хаос різноманітних сенсорних входів
З медичної точки зору, аутизм — це в першу чергу вроджена розбіжність у сенсорній обробці, що створює серйозні проблеми в обробці подразників навколишнього середовища для хворого. Через порушення у фільтрації сенсорної інформації людина потрапляє у какофонію різноманітних сенсорних вводів, що, у свою чергу, призводить до труднощів у соціальному середовищі, соціальної замкнутості та нерозумних моделей поведінки. Ступінь тяжкості аутизму коливається від геніальності до розумової відсталості. Синдром Аспергера вражає набагато більше чоловіків, ніж жінок, зі співвідношенням від 4:1 до 8:1.
Не існує такого поняття, як «людина з аутизмом».
Засоби масової інформації та часто стереотипні зображення аутизму сильно вплинули на уявлення про аутизм у суспільстві. Однак бувають не тільки крайні випадки німих і глибоко замкнутих людей. Як зазначалося, аутизм – явище з різними формами та ступенем прояву.
Типового аутиста не існує. Дійсно, люди з легкими формами аутизму мають проблеми з обробкою подразників і труднощі в соціальних стосунках, але в цілому вони мають високий інтелект і лінгвістичні здібності вище середнього.
Савантизм при аутизмі
Інтереси людей з аутизмом зазвичай обмежені певними сферами, проте деякі з них володіють надзвичайними здібностями у сфері інтересів, наприклад, у розумовій арифметиці, малюванні, музиці, пам'яті. Це явище називається савантизмом. 50 відсотків людей із савантизмом є аутистами.
Причини аутизму до кінця не вивчені
Причини аутизму досі до кінця не вивчені. На його появу обов’язково впливають кілька факторів. Генетичні впливи та біологічні процеси до, під час і після народження можуть погіршити розвиток мозку та спровокувати аутичний розлад.
Теорію, яку підтримували до 60-х років, про те, що аутизм виник через емоційну холодність матері, виховання без любові, брак відданості чи психологічну травму, з тих пір було спростовано. Це також стосується підозри, що токсини навколишнього середовища або щеплення викликають аутизм. Орган охорони здоров’я США, FDA, принаймні вважав це спростованим з 2006 року.
Незареєстрованих випадків більше в попередні роки
Здається, що кількість випадків аутизму постійно зростає протягом останніх кількох десятиліть. Центр контролю за захворюваннями (CDC) у США також повідомив про 57-відсоткове збільшення випадків аутизму між 2002 і 2006 роками - у 2006 році кожна 110 дитина у віці восьми років страждала від аутизму. Однак різні фактори відіграють роль у збільшенні кількості випадків, які не мають нічого спільного із самим захворюванням. Наприклад, більша кількість дітей, які відвідують дитячий садок, і раннє зарахування до школи підвищують ймовірність виявлення аутизму.
Крім того, батьки більш пильні, ніж раніше, спостерігаючи, чи їхні діти розвиваються «нормально». Крім того, визначення аутизму поширилося, тому більше ненормальної поведінки серед дітей позначають як аутизм. Крім того, ця тема стає все більш відомою, і люди стають більш чутливими до неї. Також цілком можливо, що раніше було більше незареєстрованих випадків станів і що багато захворювань не розпізнавались при аутизмі.
Труднощі діагностики аутизму
Діагностика аутизму взагалі дуже складна. Захворювання в першу чергу діагностується на основі згаданих симптомів, але вони не є унікальними для аутизму. Таким чином, не кожне немовля, яке не зацікавлене в навколишньому середовищі, і не кожна дитина, яка вважає за краще бути сама, обов’язково є аутистом. Раннє виявлення захворювання дає можливість індивідуального та оптимального лікування з раннього віку.
Однак лікування розладів аутизму не призначене для лікування стану, оскільки це неможливо, наскільки відомо сьогодні. Ті, хто постраждав, живуть із цим захворюванням до кінця свого життя, тому обмежені у соціальному житті. Однак існують терапевтичні підходи, які можуть покращити різні симптоми і таким чином полегшити проблеми в соціальних умовах.