Для успішної інтеграцій для людей з інвалідністю повинні бути створені сприятливі умови при працевлаштуванні.
Хто належить до осіб з інвалідністю?
Верховна Рада України у грудні 2009 року ратифікувала важливий з точки зору захисту прав працівників – осіб з інвалідністю міжнародний договір − Конвенцію про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року (далі − Конвенція), яка, у свою чергу, проголошує створення належного права осіб з інвалідністю на працю нарівні з іншими.
Конвенція визначає, що до осіб з інвалідністю належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які при взаємодії з різними бар’єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими.
Що включає право на працю осіб з інвалідністю?
Право на працю осіб з інвалідністю перш за все включає право на отримання можливості заробляти собі на життя працею, яку особа з інвалідністю вільно вибрала чи на яку вона вільно погодилась, в умовах, коли ринок праці та виробниче середовище є відкритими, інклюзивними та доступними для осіб з інвалідністю (стаття 27 Конвенції).
Законодавчі акти про права осіб з інвалідністю
До законодавства України, яке визначає права та свободи осіб з інвалідністю, зокрема, належать:
-
Загальна декларація прав людини;
-
Конвенція про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 2006 року;
-
Кодекс законів про працю України;
-
закони України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про відпустки» тощо.
У 2023 році відбулося чимало змін у соціальній сфері. Частина з них була присвячена питанням працевлаштування осіб з інвалідністю. Розглянемо їх детальніше.
У 2023 році роботодавців було звільнено від подання до Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (звіту за формою № 10-ПОІ). Тож роботодавці цей звіт за 2022 рік уже не подавали (про ці й інші зміни ми повідомляли в публікації "Скасування звіту за формою № 10-ПОІ та облік відомостей про трудову діяльність: що змінив Закон № 2682"). Однак скасування цієї звітності не означає звільнення від дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Адже, попри оновлення ст. 19 Закону № 875, як і раніше, передбачено обов'язковість виконання роботодавцями (зокрема й фізичних осіб) нормативу:
- у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік для роботодавців, у яких працює понад 25 осіб;
- у кількості одного робочого місця - для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб.
Робочі місця осіб з інвалідністю повинні бути особливими. Передусім має бути враховано вимоги індивідуальних реабілітаційних програм. Зокрема, основні положення щодо таких програм затверджено Постановою № 757. Форма ж визначена Наказом № 623.
Тож, залежно від специфіки діяльності роботодавця й індивідуальних особливостей осіб з інвалідністю на підприємстві можуть бути створені як звичайні, так і спеціалізовані робочі місця.
Крім того, роботодавці повинні встановити на прохання особи з інвалідністю неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та робіт у нічний час без їх згоди не допускається (статті 55, 63 Кодексу Законів про працю України). Крім того, інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк.
Державна допомога при створенні робочих місць для людей з інвалідністю
Створення робочих місць підприємства можуть провадити із залученням держдопомоги. Наприклад, Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю має право фінансувати заходи, спрямовані на професійну реабілітацію осіб з інвалідністю (ч. 6 ст. 20 Закону № 875). Серед них надання роботодавцям:
- цільових позик (на поворотній основі зі строком повернення до 3 років) і фінансової допомоги на поворотній та безповоротній основі. Цільові позики та фінансову допомогу надають відповідно до норм Інструкції № 270;
- дотацій на створення спеціальних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні або такі, що шукають роботу. Дотації надають відповідно до положень Порядку № 1836.
Документи при працевлаштуванні
Якщо особа з інвалідністю вирішила працевлаштуватись, їй необхідно надати роботодавцю такі документи:
-
паспорт або інший документ, що посвідчує особу;
-
трудову книжку;
-
документ про освіту;
-
довідку медико-соціальної експертної комісії;
-
виписку з акта-огляду медико-соціальної експертної комісії, де вказується строк, група інвалідності та її причина;
-
індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, яка є обов’язковою для виконання всіма роботодавцями.
Відпустки для працівників з інвалідністю
Особи з інвалідністю мають певні додаткові гарантії у наданні їм відпустки. Так, якщо право працівника на щорічну відпустку зі збереженням заробітної плати настає з моменту закінчення шести місяців безперервної роботи, то особі з інвалідністю така відпустка надається за його бажанням у зручний для нього час відповідно до Закону України «Про відпустки».
Крім того, тривалість щорічної основної відпустки для працівників – осіб з інвалідністю становить:
-
для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
-
для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.