Дитячий артрит. Причини, симптоми, діагностика та лікування

Хоча зазвичай вважають цю групу захворювань притаманною для людей похилого віку, однак насправді на кожну тисячу дітей припадає один випадок артриту.
При даному захворюванні відбувається зношення хрящів, звуження простору між суглобами, набряк м’яких тканин, і, як наслідок, виникають болючі відчуття, скутість.

Серед основних причин патології суглобів виділяють такі:

• Інфекційні збудники. Бактерії, віруси, грибки та найпростіші здатні індукувати запальні зміни в порожнині суглоба, капсулі, зв’язках, дисках, менісках, суглобних хрящах. Мікроорганізми потрапляють до осередку ураження екзогенним (після перенесених травм), кровоносним або лімфогенним шляхом.

• Травми можуть стати безпосередньою причиною артриту або індуктором аутоімунних процесів в організмі дитини.

• Спадковість. За наявності у близьких родичів патології суглобів, ризик виникнення артритів у наступного покоління різко зростає.

• Патологія імунної системи вважається основним патогенетичним механізмом ураження суглобів. Згідно з цією теорією, після впливу інфекційного або іншого екзогенного чинника, клітинами імунної системи синтезуються специфічні антитіла, які знищують не тільки чужорідний антиген, але й власні клітини організму дитини. Під прицілом імуноглобулінів часто перебувають складові компоненти суглобу.

Ризик активації суглобових уражень у дітей зростає за таких умов:

• несприятливе санітарно-гігієнічне середовище;

• часті травми;

• переохолодження дитини;

• недосконалості імунної системи дитини.

На перших етапах розвитку хвороба проявляється непомітними симптомами, тому не завжди батьки своєчасно звертаються до лікаря.

Якщо симптоми артриту зберігаються впродовж трьох місяців, дитина чи батьки відмічають ранкову скутість у суглобах, яка може проявлятися важкістю одягання дитини (застібування гудзиків, зашнуровування взуття тощо) і проходить через якийсь час упродовж дня, відбувається значна зміна форми суглобу чи приєднання больових відчуттів у інших суглобах (особливо фаланг пальців рук і ніг або хребті) слід негайно звернутися до дитячого кардіоревматолога, оскільки так може розпочинатися ревматоїдний артрит. Поряд з ураженням суглобів це захворювання може проявлятися також ушкодженням інших систем і органів – очей (зокрема, тривалі чи стійкі до лікування увеїти, кон’юнктивіти), сухожилків (частіше за все ахіллового), внутрішніх органів і т.д. Саме тому діагностика ревматоїдного артриту та початок лікування мають бути своєчасними, щоб уникнути подальшої інвалідизації і втрати навичок навіть до самообслуговування.

Залежно від причин виникнення, артрит буває:

• Ювенільний ревматоїдний артрит (хвороба Стілла) належить до найбільш розповсюдженої форми дитячого артриту. Причиною захворювання ймовірно є хронічне ураження синовіальної оболонки суглоба власними клітинами імунної системи з подальшою деструкцією суглобного хряща. До сьогодні не вдалося встановити конкретну причину патології. Не виключена спадкова схильність до хвороби. Відмінними рисами цієї форми артриту є:

  • вік хворих коливається від 2 до 16 років;

  • наявність проявів артриту більше ніж 3 місяці;

  • переважне ураження великих, рідше дрібних міжфалангових і плюснефалангових суглобів рук і ніг, з поступальним формуванням їх стійкої деформації, що призводить до ранньої інвалідизації хворих;

  • різноманіття варіантів перебігу суглобного синдрому за типом олігоартриту або поліартриту;

  • поява болю тільки під час руху, наявність ранкової скутості (у спокої біль відсутній);

  • супутні системні прояви захворювання (зокрема, серцево-судинні ускладнення, полісерозит, гепатоспленомегалія, лімфаденопатія, анемія, ураження очей.

• Псоріатичний артрит у дітей відносять до групи ювенільного артриту з невстановленою етіологією. Крім ураження суглобів (в основному – суглобів кисті з розповсюдженням патології по мірі прогресування захворювання), хвороба проявляється шкірними симптомами (папульозне висипання у вигляді бляшок).

• Реактивний артрит у дітей виникає після перенесеної урогенітальної (хламідіоз, мікоплазмоз) або кишкової (ієрсініоз, сальмонельоз, дизентерія) інфекції. В основному вибірково уражаються кілька великих суглобів ніг. Класичним клінічним варіантом реактивного артриту є хвороба Рейтера. Вона об’єднує три складові: прояви синовіту, уретриту та кон’юнктивіту.

• Інфекційний артрит виникає при потраплянні в порожнину суглоба мікроорганізмів лімфогенним, гематогенним або травматичним шляхом. Таким чином, виникає септичне запалення суглоба.

• Посттравматичний артрит розвивається після епізоду перенесеної травми. В результаті розсмоктування синовіального випоту, що утворився після розривів дрібних судин, формується асептичний синовіт з поступовим розростанням кісткової тканини та звуженням суглобової порожнини.

• Якщо в патологічний процес утягнуті не лише компоненти суглоба, але й епіфізи кісток, цей процес називається остеоартрит.

За клінічною картиною артрит може бути гострим, підгострим та хронічним. В залежності від патогенетичної складової ураження суглоба, всі артрити поділяють на септичні, асептичні, запальні.

Проведення диференціальної діагностики артритів у педіатричній практиці має велике значення, оскільки від неї залежить терапевтична тактика лікаря. Після збору анамнезу та огляду дитини призначаються додаткові лабораторно-інструментальні методи дослідження. До них відносять:

• УЗД суглобів – малоінвазивний метод візуалізації, що дозволяє виявити дегенеративно-дистрофічні порушення в суглобі, кількісні та якісні зміни синовіальної рідини, патологічні кісткові розростання, звуження суглобової щілини та ін.

• Рентгенографія суглобів дозволяє не тільки виявити патологію, але й визначити стадію та ступінь ураження окремих структур.

• КТ і МРТ.

• Трифазна остеосцинтиграфія.

• Артроскопія — це високоінформативний метод дослідження внутрішньої структури суглоба з можливістю проведення біопсії за допомогою оптичного медичного приладу – артроскопа. У дітей ця маніпуляція проводиться за наявності вагомих підстав, оскільки вона болісна та потребує застосування наркозу.

• Пункція суглоба та цитологічний аналіз синовіальної рідини.

• Імунологічні дослідження, спрямовані на виявлення специфічних антитіл і антигенів, які змогли спровокувати артрит.

• Бактеріологічні та серологічні методи дослідження. Мета аналізів – визначення етіологічного чинника захворювання (стрептокока, уреаплазму, мікоплазму, хламідію та ін.).

• Аналіз крові на ревмопроби (С-реактивний протеїн, АСЛ-О, антинуклеарні антитіла, ревматоїдний чинник та ін.) дозволяє визначити активність патологічного процесу.

• ЕКГ та ЕхоКТ – важливі складові діагностичної програми, оскільки артрити часто супроводжуються патологією серця.

Окрім вивчення самого суглобу, дитині важливо пройти комплекс загального клінічного обстеження: загальний аналіз крові та сечі, аналіз калу на яйця гельмінтів.

Лікування артритів у дітей потребує комплексного підходу.Крім усунення больового синдрому, перед лікарем постає завдання попередити перехід в хронічну стадію. Для цього використовуються переважно консервативні методи лікування.

• Медикаментозна терапія. Вона може бути етіотропною (антибактеріальні препарати, противірусні, антипротозойні в разі інфекційного або реактивного артриту), патогенетичною (глюкокортикоїди, базисні та нестероїдні протизапальні препарати) та симптоматичною (знеболювальні, антипіретики). Оскільки в патогенезі артритів дефекти імунної системи мають ключове значення, в комплексній медикаментозній терапії використовуються імуномодулятори.

• Хірургічні методи лікування артриту застосовуються в запущених випадках, коли мають місце грубі порушення будови суглобів. Також проводяться операції з видалення вмісту суглоба (аспірації рідини), заміна уражених суглобів штучними аналогами та інші сучасні методики ортопедичної корекції.

• Немедикаментозні методи лікування патології суглобів є не просто допоміжним напрямом, а важливою складовою комплексної терапії. Вона передбачає:

  • дотримання спеціальної дієти з високим вмістом кальцію та вітаміну Д;

  • дозовані фізичні вправи, які дозволяють зміцнити м’язи та зв’язки біля суглоба;

  • фізіотерапію (лікування ультразвуком, електрофорез та ін.);

  • бальнеотерапію – метод фізіотерапевтичного лікування, який заснований на лікувальній дії мінеральних вод;

  • санітарно-курортне лікування в період ремісії артриту.

Навіть якщо ніхто з Вашої родини не хворів на артрит, нехтувати заходами профілактики цього захворювання не варто. До умов, за яких знижується ризик захворіти на артрит, відносяться: контроль за масою тіла для уникнення надлишкової маси тіла, дотримання збалансованого режиму харчування (вживання рибних і молочних продуктів, свіжих овочів і фруктів, виключення жирних страв та зменшення кількості солодких страв), щоденні фізичні вправи, регулярні прогулянки на свіжому повітрі, правильне чергування режиму навчання і відпочинку, оптимізація робочого місця для збереження правильної постави. Необхідно зазначити, що усі ці методи профілактики повинні застосовуватися усією родиною, бути регулярними для того, щоб досягти хорошого результату, і головне – гарного самопочуття.