Лікування та профілактика ВІЛ в Україні

Рання діагностика допомагає підтримувати якість та продовжуваність життя пацієнта. Діагностика складається з декількох етапів, адже на початкових стадіях хворобу виявити складно, а на пізніх стадіях воно майже не піддається лікуванню.

СНІДом називають комплекс захворювань, які виникають через руйнування ВІЛ-інфекцією імунної системи при відсутності відповідного лікування. СНІД – це остання, смертельно небезпечна стадія ВІЛ-інфекції. На цьому етапі організм вже не в силах протистояти інфекційним захворюванням, і людина стає дуже вразливою: можуть проявитись одразу декілька опортуністичних інфекцій і супутніх захворювань.

Лікування ВІЛ та СНІД здійснюється в умовах медичного закладу під контролем фахівців. Терапію проводять антиретровірусними, антимікробними та антигрибковими медичними препаратами. 
Тривалість лікування та комплекс ліків буде залежати від стадії розвитку захворювання:

1. АТР 

Медицина сьогодні ще не має таких засобів, які дозволили б цілком звільнити людину від ВІЛ. Проте були створені ліки, що можуть надовго затримати розвиток хвороби.

До таких ліків відносяться антиретровірусні препарати, які за механізмом їх дії розподілені на три групи:

1 - нуклеозидні аналоги зворотної транскриптази - це сполуки, які перешкоджають діяльності вірусного ферменту зворотної транскриптази. Сюди входять: АЗТ (тимазид, ретровір, зидовудін), dd (диданозін, відекс), dd (хивід, зальцитабін), d4T (зерит, ставудин), 3ТС (еспівір, ламівудин), та інші.

2 - ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. До них відносяться: делавердін (рескриптор), невірапін (вірамун), іфавіренц (стокрин).

3 - інгібітори протеази - ці ліки впливають на інший фермент вірусу - протеазу і призводять до утворення вірусів, не здатних інфікувати нові клітини. До цієї групи відносяться: індинавір (криксиван), саквінавіра мезілат-тверді капсули (інвіраза), саквінавір-мягкі капсули (фортоваза), нелфінавір (вірасепт), ритонавір (норвір).

Чисельні спостереження за хворими на СНІД показали, що застосування лише одного якогось препарату (монотерапія) сприяє швидкому утворенню таких штамів вірусу, які мають більш агресивні властивості. В той же час застосування комбінації ліків, яка складається з двох інгібіторів зворотної транскриптази і одного інгібітору протеази, призводить до уповільнення розмноження вірусу. Уже через два тижні після початку комплексного антивірусного лікування кількість вірусних часток значно знижується, а трохи пізніше поліпшуються і показники імунного статусу. Зараз монотерапія застосовується лише у вагітних ВІЛ-позитивних жінок, щоб запобігти передачі вірусу немовляті.

2. Антимікробні препарати вводять в організм за допомогою внутрішньовенних ін’єкцій як в процесі лікування, так і після нього. 

3. Антигрибкові препарати вводять як з основними ретровірусними засобами, так і окремо після лікування. 

Одним з найважливіших факторів успіху антеретровирусной терапії є дотримання схеми прийому препаратів. Пацієнти вимушені приймати багату кількість таблеток, строго з огляду на послідовність і час їх прийому (до, під час або після їжі).
Схеми прийому спеціально розраховані так, щоб постійно підтримувати досить високий рівень концентрації ліків в крові, що перешкоджає розмноженню вірусу. Пропуск, призупинення або припинення прийому веде до зниження цієї концентрації, що дає можливість вірусу розмножуватися і призводить до його стійкості. Мета комбінованої терапії - повне гноблення активності вірусу та збереження ним чутливості до препаратів. Але навіть найефективніша схема лікування не дасть результатів, якщо пацієнт не буде неї дотримувати з абсолютною точністю. Коли допускається занадто тривалий проміжок між прийомами ліків, чи коли препарат, який для кращого всмоктування та засвоєння слід приймати натще, приймають після їжі, відбувається зниження концентрації цих ліків в крові, що дає вірусу можливість розмножуватися. При цьому виживають саме ті віруси, що не реагують на дані ліки. Чим більше відхилень від схеми прийому допускає пацієнт, тим вище небезпека розвитку стійких штамів ВІЛ.
Лікування ВІЛ інфекції триває довго, деякі препарати можуть викликати побічні реакції організму. Тому фахівці підбирають препарати для кожного клінічного випадку і супроводжують пацієнта увесь період терапії.
Безперервний прийом АРТ дозволяє людині з ВІЛ жити повноцінним життям, тривалість якого обмежується лише природними процесами старіння. Також лікування запобігає передачі ВІЛ іншим людям: статевим шляхом, через кров, від матері до дитини. Якщо людина припиняє або перериває лікування, то ВІЛ може почати розмножуватися активніше, руйнуючи імунітет. 

В Україні всі люди з ВІЛ, незалежно від рівня вірусного навантаження (концентрації ВІЛ в організмі), мають право на пожиттєве безкоштовне лікування – антиретровірусні (АРВ) препарати повністю забезпечує держава. Завдяки тому, що Міністерство охорони здоров’я України перейшло на міжнародні закупівлі (закупівельні ціни нижчі і ліків можна придбати більше), зараз АРТ доступна кожному українцю.

Нещодавно МОЗ провело оптимізацію схем лікування. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні застосовуватимуть нові базові схеми, що ефективні для більшості пацієнтів і дешевші за ті схеми, що призначались раніше. Проблеми забезпеченості АРВ-препаратами в Україні немає: є запас навіть для тих, хто є носієм вірусу, але ще не дізнався про це.

Профілактика - комплекс заходів, спрямованих на запобігання у окремої особи, групи людей або суспільства небажаних чи негативних явищ.

Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) — це прийом антиретровірусних препаратів для зниження ризику інфікування ВІЛ. ДКП є додатковим до бар’єрної контрацепції методом профілактики для людей, які мають високий ризик інфікування ВІЛ. 

Серед них партнери людей, які живуть з ВІЛ, чоловіки, що практикують секс з чоловіками, люди, які надають сексуальні послуги за винагороду, люди, які вживають наркотичні засоби ін’єкційно. Також, якщо людина практикує секс з одним або кількома партнерами, ВІЛ-статус яких їй невідомий, їй варто розглянути опцію прийому доконтактної профілактики ВІЛ. 

Разом із презервативами людина, яка приймає ДКП, має понад 99% захисту від передавання ВІЛ статевим шляхом. ДКП приймають перорально щодня по одній таблетці.

Чоловіки, які практикують секс з чоловіками, можуть приймати таблетки за схемою 2+1+1 або так званою схемою «на вимогу». За 2–24 години до запланованого статевого контакту чоловік випиває дві таблетки ДКП, третю — через добу після перших двох, а четверту — ще на добу пізніше.

Із вересня 2015 року Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує ДКП як додатковий до бар’єрного захисту метод профілактики ВІЛ для людей, які мають високий ризик інфікування. Детальніше про ДКП за посиланням.

Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Зазвичай це стосується медичних працівників та працівників екстрених служб. Професійним контактом з ВІЛ вважається контакт з кров’ю або рідинами, що містять кров, потрапляння крові під шкіру, на ушкоджену шкіру або на слизові.

Випадковий (непрофесійний) контакт — це будь-який контакт, який стався поза професійною діяльністю. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту.

Залежно від того, був контакт професійним чи випадковим, існують різні алгоритми дій та першої допомоги після ймовірного інфікування. Проте важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту. 

Зазвичай курс постконтактної профілактики ВІЛ триває 28 днів.