До останнього не вірили, що це стане реальністю - історія війни Ірини Чепчиної
Думати про власний порятунок їй ніколи - під час війни вона не покладаючи рук рятує інших. Саме під час війни вона пережила знаменну подію - визнання організації УТОГ європейською спільнотою. Ірина Чепчина, голова УТОГ, в спільному проекті НАІУ та EnableMe Ukraine розповідає свою історію війни.
- Звичайно, все ці прогнози знали і бачили, але до останнього не вірили, що це стане реальністю.
- По роботі в УТОГ у нас завжди багато планів, всі перерахувати просто неможливо. Наприклад, лише на весну 2022 року були заплановані два великих всеукраїнських конкурси для глухих школярів і табір для них в «Артеку» (це під Києвом, в Пущі)…
- Ранок почався з тривожних дзвінків від рідних і колег.
Вибухів я не чую, сирен також… Якщо постріли і вибухи зовсім близько, можу відчувати лише вібрацію.
- Наступні дні були заповнені роботою. За посадою я маю бути готовою до прийняття будь-яких рішень, спокійно і виважено віддавати розпорядження, від яких залежать долі багатьох людей. Звичайно ж, про закупки і сховище мені ніколи було дбати.
- Протягом березня 2022 року, під час загострення ситуації в Києві, коли були постійні обстріли і транспорт у місті не ходив, дістатись до офісу було неможливо, тому працювали з дому, онлайн. Постійно підтримували з дому зв'язок з українськими та зарубіжними колегами, з представниками органів влади. Наразі ситуація поліпшилася, у Києві є транспорт і ми працюємо в офісі нашої організації в центрі міста.
Зараз найбільше турбує питання інформування жестовою мовою осіб з порушеннями слуху про те, що відбувається, пошук коштів для оплати праці перекладачів жестової мови і всіх працівників УТОГ, які продовжують виконувати свою важливу для глухих людей місію.
Триває робота з евакуації глухих з тих населених пунктів на сході України, де прогнозують загострення ситуації. Наразі інформуємо їх і закликаємо виїхати у безпечні місця. Організовуємо виїзд і надання допомоги тим, хто евакуювався. Розподіляємо гуманітарну допомогу, яку доставляють глухі волонтери, серед тих, хто її потребує.
- Про евакуацію не думала, бо вважаю, що капітан повинен покидати свій корабель останнім.
- Найемоційнішим епізодом стали для мене особисто підсумки голосування 28 травня у Марселі (Франція), під час засідання Генеральної асамблеї Європейського Союзу глухих, де сталася знаменна подія: за результатами голосування Українське товариство глухих прийнято до складу цієї організації. Це рішення підтримали одноголосно всі представники 31 країни — члена ЄСГ, що були присутні у Марселі.
- Будемо працювати далі, надолужувати те, що перервала війна. Необхідно також здійснити аналіз та оцінку збитків, які завдала вона нашому Товариству і спрямувати зусилля на їх усунення.